Нещодавно у виданні «The Economist» вийшла стаття під назвою «Новий економічний порядок», де, з одного боку, вказується на «обнадійливу стійкість» глобальної економіки, а з іншого – на її крихкість. Проблеми світової економіки обумовлені тим, що порядок, сформований після Другої світової війни, був зруйнований. Все частіше застосовуються санкції, відбувається війна субсидій, зменшуються потоки капіталу, США нехтує правилами Світової організації торгівлі тощо.
Зрозуміло, що ці фактори можна розглядати, як передвісники глобальної економічної кризи. Тому, зростає зацікавленість у розумінні як причин потенційної кризи, так й майбутнього економічного розвитку після її завершення, враховуючи циклічний характер економічної динаміки. За останні століття було запропоновано велика кількість підходів до опису динаміки економічних процесів (наприклад, це зробили Дж. Кітчін, К. Жугляр, С. Кузнець, М. Кондратьєв, Дж. Кейнс, Дж. Хікс, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, П. Кругман, М. Фрідман, Е. Фелпс, Р. Лукас, Р. Барро, Е. Прескотт, Дж. Лонг, Ч. Плоссер, Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Ротбард, У. де Сото тощо).
Але з урахуванням економічної політики, яка проводилась останні десятиріччя доцільно подивитися на ситуацію з позицій австрійської теорії економічних циклів. Згідно цієї теорії (у викладенні У. де Сото) можна виокремити 5 фаз (С.47-58):
Експансія. Експансія починається з того, що банки нарощують кредитування, через (1) послаблення вимог до норми резервування, або (2) зниження вимог до позичальника кредиту, або (3) емісії валюти центральним банком через надання коштів комерційним банкам (як правило, під ставку рефінансування центрального банку через операції РЕПО). Як результат відсоткова ставка поступово знижується від рівноважного (природного) рівня, який був до початку експансії, до нижчого (іноді до 0% річних). У результаті зростає вартість капітальних благ і акцій на фондовому ринку, а виробнича структура (ланцюжки) штучно подовжується.
Бум. Подовження виробничих ланцюжків у секторі виробництва капітальних благ потребує більшої кількості працівників, що обумовлює зниження рівня безробіття та зростання заробітної плати. Зростання фондових індексів стає загальним явищем, посилюється спекуляція з цінними паперами. Додатковий дохід працівників і надприбутки підприємців від стрімкого зростання акцій збільшують попит на споживчі товари, їх ціни підвищуються.
Криза. У певний момент часу банки змінюють оцінку ризиків неповернення кредитів убік збільшення (це може бути обумовлено уповільненням макроекономічного зростання, збільшенням кількості неповернень уже виданих кредитів і банкрутств у реальному секторі тощо) і, як наслідок, кредитна політика змінюється вбік посилення. Починається зростання відсоткової ставки, зменшується обсяг виданих кредитів, на фондовому ринку відбувається обвал цін.
Депресія. Відбувається скорочення працівників із галузей виробництва капітальних благ, зростає кількість банкрутств підприємств та банків, кредитний портфель скорочується. Ланцюжки створення вартості скорочуються, працівників знову наймають на стадії виробництва, близькі до споживання. Зростають відносні ціни на споживчі блага.
Відновлення. Без нової кредитної експансії відбувається перерозподіл чинників виробництва і формується нова структура економіки, відповідна до наявного готівкового попиту.
Аналізуючи динаміку в ядрі існуючої економічної світ-системи, можна побачити, що стадія експансії була розпочата у 1980-ті роки із запуском «рейганоміки». Фаза «бум» за окремими аспектами триває до цього часу (наприклад, обсяги державного боргу прискорено зростають, індекс S&P 500 демонструє історичні максимуми тощо). Разом з тим спостерігаються і маркери кризових явищ (зростаюча інфляції, торгівельні війни тощо).
Фактично після великою рецесії 2007-2009 років, коли завдяки неокейнсіанській політики, яку проводив Б. Бернанке на посаді голови ФРС (а з годом у 2022 році отримав нобелевську премію з економіки), економічна система з фази «криза» не перейшла у стадію «депресія», а частково повернулася до фази «бум». Тобто останні 15 років глобальна економіка балансує між фазами «бум» та «криза». В результаті кредитно-емісійна експансія триває, поглиблюючи структурні викривлення в економіці. Це створює не лише окремі компанії-зомбі, а цілі галузі-зомбі, які навіть не усвідомлюють свого реального стану.
Скільки може тривати чинна ситуація важко спрогнозувати. Але враховуючи, що економічний та політичний цикл в значному ступені обумовлюють один одного, то можна звернути увагу на синхронність певних подій. Так, у ХХІ столітті тричі у рік виборів президента США спостерігалися економічні кризи. У 2000 р. відбулася «криза доткомів» (бульбашка лопнула 10 березня 2000 р.) кандидат в президенти від республіканської партії Дж. Буш переміг претендента від демократичної партії А. Гора (чинним президентом був демократ Б. Клінтон). У 2008 році після банкрутства Lehman Brothers (символів великою рецесії 2007-2009 рр.) демократ Б. Обама переміг республіканця Дж. Маккейна. У 2020 році після короновірусної рецесії республіканець Д. Трамп програв демократу Дж. Байдену. Таким чином можна стверджувати, що коли є економічна криза підтримка висуванця «правлячої» партії зменшується, в результаті чого перемогу одержує конкуруюча сторона.
У заключенні хочеться зазначити, що ситуація «не кризи, не буму» не може тривати вічно і має місце ризик, що чаша терезів колихнеться у бік кризи вже цього року. Криза залишить в історії старий економічний порядок, економіка збалансується і новий економічний порядок запустить новий цикл накопичення капіталу та економічного зростання.
