Сoцiaльний дiaлог y cфepi праці виступає кеpiвнoю iдeєю, основоположною засадою правового регулювання трудових відносин в країні, peглaмeнтaцiï представництва інтересів й yчacтi держави, пpaцiвникiв, роботодавців, у процесах дoгoвipнoго регулювання iндивiдyaльниx i колективних тpyдoвиx відносин для попередження і розв’язання гострих соціально-трудових, економічних проблем конфліктів. Соціальний діалог є ефективним методом колективної взаємодії суб’єктів різного рівня – від глобального (наднаціонального) до місцевого, локального, адже забезпечує спільне прийняття рішень сторонами соціального діалогу на засадах солідарної відповідальності для розв’язання гострих соціально-економічних, трудових, суспільних проблем.

Діалог глобального (міжнаціонального) рівня розбудовується на підґрунті платформи Global Deal [1] – це система глобального партнерства, метою якого є спільне розв’язання проблем глобального ринку праці й надання працівникам країн світу можливостей користуватися перевагами глобалізації. Соціальний діалог, як регуляторний інструмент, відіграє ключову роль у забезпеченні стійкості національних ринків праці Дієвий соціальний діалог є обов’язкової складовою розробки та реалізації будь-якої антикризової політики.

Для України основною проблемою, яка додалась до загального проблемного кола функціонування системи соціального діалогу в умовах війни, стало пов’язане із цим руйнування зв’язків в системі соціального діалогу, особливо на локальному (виробничому), територіальному та галузевому рівнях, що фактично звело на нуль його і так невисоку інтенсивність та дієвість. Тому на порядку денному, насамперед – відновлення цих зв’язків та системи комунікацій між суб’єктами соціально-трудових відносин. В цих умовах, актуалізується необхідність розробки комплексних інноваційних рішень щодо принципового оновлення системи соціального діалогу в Україні на сучасній технологічній основі – залучення потенціалу сучасних цифрових, інформаційно-комунікативних, мережевих технологій для відновлення та розвитку ефективної комунікації та конструктивної взаємодії суб’єктів СТВ [2].

В сучасних умовах стратегічні рішення щодо стійкості трудової сфери задля забезпечення конкурентоспроможності відновлювальної економіки України, не може прийматись поза контекстом комплексного врахування всіх ключових чинників впливу (зовнішніх та внутрішніх) на соціально-трудову сферу України, на систему соціального діалогу. Тому при розробці таких рішень доцільно взяти на озброєння принцип, сформульований МОП щодо постпандемійного відновлення – «відбудувати краще, ніж було» (build back better). Мова йде не про повернення до показників довоєнного рівня, а про досягнення якісно нового рівня функціонування економіки в цілому та соціально-трудової сфери зокрема. Здійснення цього складного завдання потребуватиме залучення всього внутрішнього наявного потенціалу держави і суспільства, суб’єктів соціального діалогу, а також потужної допомоги міжнародних партнерів. Увага вищого керівництва Української держави фокусується на цьому, адже діалог працівників, їхніх профспілкових представників, роботодавців та органів виконавчої влади й місцевого самоврядування має відбуватися на підґрунті стійкої інституційної, правової, інформаційно-комунікативної спроможності держави.

На систему соціального діалогу в трудовій сфері значною мірою впливає обраний Україною євроінтеграційний курс, імплементація положень Угоди Україна – ЄС, зміни в законодавчій базі відповідно до вимог і стандартів ЄС, особливо після того, як 23 червня 2022 року країни-члени ЄС проголосували за надання Україні статусу країни кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Вище керівництво держави виводить соціальний діалог на міждержавний рівень. Так, Президент України об’єднав лідерів європейських незалежних держав навколо реалізації української формули миру, яка спрямована на створення нової, глобально важливої архітектури безпеки. Європейський Союз офіційно підтримав українську формулу миру, що було зафіксовано в спільній заяві за підсумками саміту Україна-ЄС. Мирний план України вже підтримали держави-члени Євросоюзу, Сполучені Штати Америки, Канада, Японія, Туреччина та Великобританія. «Мир в Україні є гарантією подальшого позитивного розвитку людської цивілізації та доброзичливого співіснування народів. Високу увагу до мирної взаємодії всередині держави демонструє активне зближення позицій сторін соціального діалогу. Вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових  відносин, запобігання виникненню конфліктів у відповідній взаємодії – особливо важливий процес в умовах війни» [3].

В Україні розпочато роботу Офісу з адаптації законодавства до європейських норм при Верховній Раді України, який діє за підтримки Європарламенту (з квітня 2023 р.). Вже відбулося спільне засідання європейських та українських парламентарів, де головували президент Європарламенту Роберта Мецола та спікер Верховної Ради – Руслан Стефанчук. Дискусія була розділена на дві панелі: «Відновлення європейської України» та «Разом будуємо стійке майбутнє». Головною передумовою реалізації цих планів є стійка система соціального діалогу в Україні, активізація процесів колективно-договірного регулювання в системі соціальнотрудових відносин України. Отже, соціальний діалог стає своєрідним містком для прискореної інституціоналізації процесів української євроінтеграції, перепусткою України до членства в Євросоюзі. В умовах збройної російської агресії, потреб у радикальному прискоренні євроінтеграційних процесів й адаптації до відповідних вимог розпочалася значна інтенсифікація зусиль щодо проведення відповідних реформ, в тому числі в соціально-трудовій сфері (трудове законодавство), в сфері соціального діалогу (як важливого її елементу) – зокрема. Однак, ситуація із реформами є досить протирічливою та викликає суттєві зауваження та критику з боку як західних партнерів, так і партнерів соціального діалогу – Федерації професійних спілок України.

Відзначається, що Європейський Союз занепокоєний суперечливими трудовими реформами в Україні та заявляє, що реформи в Україні повинні відповідати міжнародним трудовим стандартам і принципам соціального діалогу. При цьому акцентується наявність очевидної розбіжності між реформами в Україні та моделлю «соціальної ринкової економіки» ЄС, де держава прагне знайти компроміс між ринковими силами та громадянами. Деякі оцінки є дуже гострими, зокрема – висловлюється думка, що Уряд України використовує стан війни для ухвалення законодавства, яке мало бути ухвалене ще у мирні 2020 та 2021 рр., і ухвалюється зараз, в умовах воєнного стану, коли право на протестну активність заборонено. В контексті реалізації соціального діалогу важливим є висловлене занепокоєння щодо власних проєктів планів післявоєнної відбудови України, які поки що відображають намір відмовитися від принципів соціального діалогу. У планах, оприлюднених у серпні 2022 року, чітко зазначено, що країна планує перейти до моделі «невтручання держави в діалог між профспілками та роботодавцями» (що виглядає як відмова від моделі трипартизму на користь біпартизму в чинній системі соціального діалогу з повним нівелюванням ролі, участі і відповідальності держави; це не вписується в логіку здорового глузду трансформацій і реформування у пострадянських країнах). В офіційних звітах та документах представники ЄС висловлюють своє занепокоєння і звертають увагу на вплив запровадження нового трудового законодавства на соціальний діалог, який, як зазначалося, має бути посилений; висловлюється занепокоєність і критика щодо результатів та наслідків спроб радикального реформування соціально-трудової сфери в умовах війни.

Міжнародні організація праці (МОП) також запропонувала план з шести пунктів для підтримки України в нинішніх умовах, спрямований на вирішення гуманітарних питань, питань раннього повоєнного відновлення за принципом «відбудувати краще, ніж було» (build back better), на чому наголошувалося вище. Сутність цих шести пунктів полягає в наступному:

1. Продовження гуманітарної допомоги за тими напрямами, де МОП може сприяти її ефективності (надання притулку біженцям, попередження експлуатації).

2. Повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб (ВПО) на ринки праці, в тому числі через освіту (через підтримку державних та приватних служб зайнятості).

3. Підтримка доходів (в тому числі і для неформально зайнятих, на яких не поширюються діючі програми підтримки).

4. Заходи щодо економічної стабілізації у відносно безпечних регіонах країни (підтримка релокації бізнесу у більш безпечні регіони України, створення умов для розвитку приватного підприємництва, в тому числі і серед ВПО).

5. Надання підтримки Уряду України щодо пріоритетних реформ (в тому числі в сфері трудового законодавства, навчання та перенавчання та ін.).

6. Підтримка діяльності і рівноправності профспілок.

Отже, забезпечення стійкості трудової сфери України та захисту прав робітників обумовлюється виконанням пп. 5 та 6 цього плану сторонами соціального діалогу і провідній ролі в цьому процесі спільного представницького органу національного рівня – Національної тристоронньої соціально-економічної ради України. В цьому плані чіткою і однозначною є проголошена Президентом України настанова: «Якщо в державі створені інституції для вироблення спільних рішень та визначення принципів формування державної політики щодо оплати праці, забезпечення найвищих стандартів охорони праці й водночас збереження можливості для розвитку бізнесу та недопущення надмірного фіскального тиску на роботодавців, для пошуку компромісу між працівниками й роботодавцями, то ці інституції повинні працювати й показувати людям реальний і зрозумілий результат. Діяльність усіх соціальних партнерів має бути спрямована на досягнення суспільної злагоди та взаємодії“. Рекомендації МОП, міжнародна практика, досвід національних урядів доводить, що дієва, стійка система соціально-трудових відносин (СТВ) розбудовується на підґрунті ефективної партнерської взаємодії сторін соціального діалогу, в основі якої – баланс їх інтересів, продуктивна співпраця і соціальна відповідальність з метою спільного розв’язання гострих проблем, що виникають, для забезпечення стійкості держави та її економіки, забезпечення резильєнтності ключових складових та підсистем соціальноекономічного відтворення та розвитку, з урахування потреб та пріоритетів подальшого повоєнного відновлення України. Широке залучення мережевоцифрових, інформаційно-комунікативних та інших новітніх технологій відкриває широкі можливості для оновлення існуючої системи соціального діалогу в Україні. Для ефективного розв’язання проблем повоєнного відновлення трудової сфери та національної економіки, модернізації системи соціального діалогу для розбудови держави на євроінтеграційних засадах потрібна вмотивована злагоджена цілеспрямованість до відродження з боку усіх рушійних сил та ключових суб’єктів – вищого керівництва країною, правлячих еліт, бізнесу та суспільства, основних сторін соціально-трудових відносин (представників держави, роботодавців, профспілок на всіх рівнях управління), міжнародних партнерів, громадян. Налагоджена й оновлена на мережево-цифровій основі система соціального діалогу може стати інформаційно-комунікативною платформою взаємодії партнерів на міждержавному та внутрідержавному рівнях для реалізації стратегічних рішень щодо забезпечення стійкості і повоєнного відновлення сфери праці, економіки і країни в цілому, для досягнення визначених Україною євроінтеграційних орієнтирів.

Панькова О.В. к.соц.н., доцент

Красуліна Я.Є. пров. інженер